Post Image

Нещодавно президент України Володимир Зеленський запропонував закріпити інститут першої леді у законодавстві, пояснивши це тим, що до Олени Зеленської часом ставляться несправедливо.

На його переконання, якби обов’язки першої леді були визначені законодавчо, то люди б і не запитували у неї, чим вона займається.

Радіо НВ попросило Інну Битюк, колишню прессекретарку Марини Порошенко, розповісти, які шанси має така ініціатива.

— Чим взагалі займається перша леді України і хто визначає її види діяльності?

— Перша леді – це неофіційний титул дружини президента в будь-якій країні, і, наскільки мені відомо, поки що він законодавчо не закріплений. Чим займаються перші леді в Україні? Вони обирають [напрямок своєї діяльності], як правило, самостійно; але в переважній більшості, я би сказала, що у нас перша леді – це посол гуманітарних ідей. Плюс кожна перша леді має бути присутня на офіційних церемоніях і державних заходах, і дуже важливо, щоби серед обов’язків першої леді була також підтримка дипломатичних стосунків із дружинами голів інших держав.

— Тобто це робота не стільки прикладна, скільки дипломатична і церемоніальна?

— Вона справді церемоніальна, але в переважній більшості перша леді відіграє важливу роль у формуванні іміджу країни; того, як країну сприймають за кордоном; тому що саме тоді, коли глави держав, наприклад, перебувають на офіційних зустрічах і переговорах, як правило, перші леді можуть обговорювати між собою культурні, історичні, соціальні питання. Якщо ви згадаєте, наприклад, Марину Порошенко, ми дуже часто можемо бачити її фотографії з Меланією Трамп, Бріжит Макрон. І це дійсно [викликає] гордість за Україну, коли наша перша леді підтримує дипломатичні зв’язки з іншими відомими жінками голів держав.

— Чи бачите ви спадковість у діяльності Олени Зеленської в порівнянні з діяльністю Марини Порошенко?

— На мою думку, спадковості між першими леді є набагато більше, ніж між президентами — п’ятим і шостим. А щодо статусу першої леді, то Марина Порошенко занадто високо підняла планку інституту першої леді в Україні, і її перевага була в тому, що вона мала свій проєкт, над яким працювала щодня і навколо якого змогла згуртувати всю Україну. Кожна людина знала, що якщо ми говоримо про Марину Порошенко, то це інклюзивна освіта; якщо говоримо про інклюзивну освіту — то це Марина Порошенко. Поки що Олені Зеленській не вдається знайти для себе такий проєкт, але мені би дуже хотілося, щоби вона все-таки визначилася з темою, якою вона хоче займатися і де вона може бути максимально корисною.

— Президент запропонував визначити коло справ першої леді законодавчо. Може, це допоможе?

— Як на мене, дуже важливо сьогодні думати не стільки про статус першої леді, як про її імідж. Тому що колись Кондоліза Райс говорила, що всі тріумфи президента — це його перемоги, його заслуги, а всі помилки — це невдачі його радників. Мені здається, що їм дуже важливо зараз піклуватися про імідж першої леді, яка має посилювати імідж президента і потім у цілому імідж усієї країни; і більше акцентувати увагу на тих проєктах, яким би українці довіряли. Тому що неможливо на законодавчому рівні закріпити довіру і повагу громадян — це можна тільки заслужити щоденною працею.

— Мотивація Зеленського щодо пропозиції законодавчого закріплення якраз була пов’язана з великою кількістю критики на адресу Олени Зеленської, інколи занадто жорсткої.

— Дуже дивне формулювання, чому потрібен інститут першої леді в Україні саме зараз: «тому що хейтерство, якісь негативні коментарі». Але насправді жодним законом це неможливо врегулювати. Кожна політична персона, зокрема перші леді, завжди піддавалися нищівній критиці, тому що вони на себе можуть притягувати ще й негатив [у бік] президента.

Знаєте, я можу зрозуміти Володимира Зеленського як чоловіка, який хоче зробити приємне своїй дружині. Але як президента не розумію. Як на мене, за рік президентства Володимиру Зеленському варто було би навчитися [діяти] більш державницьки, тому що він має керуватися інтересами країни, а не власними, інтересами своєї родини чи дружини. Якщо вже настільки для нього важливо закріпити інститут першої леді в Україні як такий, було би дуже доречно, якби він залучив помічників і саму Олену Зеленську до розробки цього законопроєкту, але той почав би діяти для наступної першої леді. Тоді би принаймні це виглядало закономірно і логічно, коли він зведе поступ держави до шляху якоїсь демократизації.

— А як в інших державах закріплений цей статус?

— Я можу помилятись, але, наскільки мені відомо, навіть у США на законодавчому рівні цей статус не закріплений. Там є лише два законодавчих документи, де взагалі згадується поняття «дружина президента» або «перша леді». Це, як не дивно, акт Білого дому про прийняття на роботу персоналу і Закон про поштові перекази державних доходів і федеральну заробітну плату. Великою мірою, навіть в США цей титул є неофіційним. І якщо вже прямо в історію подивитися, то цей статус був запроваджений в Штатах у ХІХ столітті і, як правило, не називав господарку Білого дому, — тому що функцією першої леді [були] якраз церемоніальні зустрічі в Білому домі, коли його і дизайнери, і флористи оформлюють.

Якщо вже говорити про міжнародний досвід, то давайте згадаємо 2017 рік, Францію, коли Еммануель Макрон так само намагався запровадити статус першої леді на законодавчому рівні. Французи це теж не підтримали і за тиждень зібрали щонайменше 200 тисяч підписів проти цієї ініціативи. На сьогодні статус першої леді Бріжит Макрон і загалом першої леді Французької республіки не закріплений законодавчо.

— А якщо буде не леді, а, скажімо, перший джентльмен?

— Так, тут теж треба зберігати і гендерну рівність.

— А перша леді обов’язково має займатися гуманітарними питаннями? Чи є винятки в цій ситуації?

— Якось історично так склалося. Але далеко не кожна дружина президента займалася тільки благодійністю або гуманітарними питаннями. Якщо взяти, наприклад, Елеонору Рузвельт, в 1941 році вона була призначена заступником міністра оборони. І якщо ми згадаємо чинну першу леді Азербайджану, то вона є першим віце-президентом і опікується не тільки гуманітарними, а й соціальними питаннями. Тобто такі прецеденти існують, просто [питання полягає в тому], наскільки доречно, щоби перша леді собою підміняла функції, наприклад, Кабінету Міністрів. Я не впевнена, що це має бути. Якщо ми говоримо про нашу країну, то у нас не траплялося дружин президентів, які би були знаними чи відомими економістами або юристами.